Деякі думки щодо вивчення творчості Сервантеса

Учні 8 класів починають відкривати для себе творчість Сервантеса. Я впевнена, що дехто з них уже чув про дивакуватого рицаря Дон Кіхота. Саме в дивакуватого і неповного розуму перетворюється Дон Кіхот в пам'яті більшості, хто знайомився з ним виключно в межах шкільної програми. І мало кому із учнів приходить думка про те, що  титул "вічний образ" ніколи б не закріпився б за героєм Сервантеса, якби він був виключно диваком, блазнем , пародією на рицарів. Перед нами шляхетна, але бідна людина, яка мріє повернути людство на шлях доброти, справедливості, честі, гідності. Але це не потрібно самим людям - як бідним, так і багатим. Вони вже звикли жити в такій системі. Як звикли жити в системі корупції і наше суспільство. Варто в ньому з'явитися донкіхотам, як ми ж і закидаємо їх камінням. Не потрібні людству благородні і чесні рицарі. Світ тримається на брехні. Сумно, правда? Невже ви думаєте, що Сервантес хотів нас розсмішити? Він відкрив правду життя. Ми ходимо по колу. Хто наважиться розірвати це коло? Може, Гамлет? Але і він буде боротися за правду, а результатами скористається якийсь зайда із сусідньої країни...

і хто тепер скаже, що література застаріла і нікому  не потрібна? Думайте, люди!